Перші напіворганізовані шахові події у місті Лева можуть бути датовані серединою XIX століття. У той час шахи за висловлюванням великого німецького поета Гете набули статусу “пробного каменю людського розуму” і перестали бути грою аристократії і “спустились” до середнього шару народу. Центрами гри в шахи повсюди в Європі були кав”ярні- паризька “Режанс”, “Віденська централь”, берлінська “Кеніг”, лондонська “ Диван Сімпсона” і т.д. От і у Львові ( Лембергу) шахісти спонтанно збирались в різних кав”ярнях, поки не зробили офіційного кроку – зареєстрували Львівський шаховий клуб в 1893 році в приміщенні нинішнього Гранд-Готелю. Клуб і шахи переживали різні періоди – занепад 1911-1920 років і відродження в Польщі. Першим і єдиним серйозним шахістом Львова до 1930 року був безумовно граф Ігнаци Попіль. В історію світових шахів увійшла його знаменита кінцівка із знаменитим віденським маестро Георгом Марко ( між іншим народився він у Чернівцях). Він знаменитий своєю великою перемогою над чемпіоном світу Ласкером під час своїх студій ( і Ласкера теж!) у Берліні в 1989 р.
Lasker,E – Popiel,I [C26]
Berlin game Berlin, 1889
1.e4 e5 2.Nc3 Nf6 3.g3 Nc6 4.Bg2 Bc5 5.Nge2 d6 6.h3 Be6 7.Nd5 Bxd5 8.exd5 Ne7 9.c4 Qd7 10.d4 exd4 11.Nxd4 0–0 12.0–0 Nf5 13.Nxf5 Qxf5 14.Bd2 Ne4 15.Kh2 Nxf2 16.Qb3 Qh5 17.Qxb7 Rab8 18.Qxc7 Rxb2 19.Bc3 Qxh3+ 20.Kg1 Qh1+ 21.Bxh1 Nh3# 0–1
Наступне покоління ( в основному єврейських та польських) шахістів з”явилося в 30-х , коли Польща стала світовою силою в шахах – виграла Олімпіаду в 1931 р. та була призером в 1939 р. Олімпійцями були Фрідман та Сулік. Велике значення для шахового життя мав журнал “ Шахи”, що видавався Фрідманом з 1933 по 1939 р. Великого розмаху набуло клубне життя, що проходило чітко по етнічних границях – були польські, єврейські та українські клуби, що приймали участь в командному чемпіонаті Галичини. Перший український клуб ТУШ – товариство українських шахістів був заснований 19 р. і мав величезний вплив на поширення шахової гри серед українців. На жаль львівська шахова “общественность” не змогла організувати хоч один більш-менш серйозний турнір до війни. Пропаганда шахів звичайно дала великий поштовх. Сеанси чемпіона світу Алехіна в 19… р., гроссмейстерів Рудольфа Шпільмана в … та зупинка Бори Костіча в19… під час його світового турне.
Війна розметала львів”ян як листя по світі. Професор Стефан Попель, як бувший секретар митрополита Шептицького не мав очікувати нічого доброго від “освободителей”, зібрав скромні пожитки та й рушив на Захід. Треба зазначити, що в часи війни він не тільки грав в кількох турнірах, а й видав книжку “Початки шахової гри”. З українських майстрів Турянський, Шевчик, професор Попович вирушили теж цією ж дорогою, що привела їх аж за океан. Залишився лише Михайло Романишин, батько майбутнього гросмейстера.
З польських майстрів олімпійський медаліст Сулік воював в армії генерала Андерса і потім опинився в Австралії. Майстри Тарновський та Шукшта емігрували до Польщі на історичну батьківщину. Та й Христина Радзіковска – майбутня зірка польських жіночих шахів.
Але які люди приїхали до Львова! Майбутній великан Леонід Штейн, майбутній великий тренер Віктор Карт та Геннадій Левіков, Горен штейн, Каталимов, але в першу чергу людина, що насправді створила основу Львівської школи – великий тренер і шахіст ( дворазовий чемпіон України) Олексій Сокольський. Він, щоправда, через 7 років поїхав до Мінська на запрошення свого приятеля Ісаака Болеславського, але ті лекції, які він читав у різних секціях Львова відвідували і Карт і Штейн, і майбутні майстри Каталимов і Ротштейн. У Львові він теж написав книжку… та став дворазовим чемпіоном України, грав у фіналах чемпіонату СРСР.
Згадати треба директорів шахового клубу тих часів Павла Яцино, Теодора Куніча та Олександра Мельникова.
Шаховий клуб відкрився в 1945 р. в першому будинку на вулиці Пекарській, там, де він вже був за “ перших совітів” в 1940 р. Через пару років він переїхав на знамениту адресу на пл. Ринок, 8. В цей же час відкрився шаховий клуб в Палаці піонерів – через 30 років він отримає ім”я свого великого вихованця Леоніда Штейна. Заняття в Палаці піонерів вів переїхавший з Києва Рафаїл Горенштейн. Пізніше він став майстром і виїхав в кінці 50-х до Ялти. Горен штейн був вихованцем Київського Палацу піонерів і чомусь вирішив дати клубу ім.”я Семена Натова, що керував довоєнним клубом у Києві. Дуже дивно, враховуючи те, що Натов був шашистом. Але життя пішло, у Львові проводилось кілька серйозних турнірів, в тому числі півфінал чемпіонату СРСР 1951 р., який знамений тим, що в ньому переміг пізніший великий тренер майстер Юрій Сахаров з Києва. Його хтось впізнав з газетного фото, як перекладача з гестапо, і шахова кар”єра молодого майстра перервалася на відсидку у Володимирському централі. Сокольський виїхав до Мінська і в 50-х шахове життя трохи сповільнилось. Майстрами стали Борис Каталимов та Юрій Шабанов, але обоє по розподілу після вузу покинули Львів. Штейна закинуло на 3 роки в далеку Читу. Новий поштовх шахи отримали в 60-му, Штейн став відомим майстром, у Львові було проведено міжнародний юнацький турнір 1961 р. І матч СРСР-Югославія. А найголовніше Віктор Карт покинув вести історію в сільських школах і став тренером в Палаці піонерів та новоствореній ДЮСШ-2. Штейн почав вигравати чемпіонати СРСР ( 3 рази за 4 роки!) і молодь за його прикладом пішла в шахи. Львівські школярі стали вигравати Спартакіади України і створили кістяк збірної України, що стала найсильнішою в СРСР. Стало зрозуміло, що з цих учнів Карта вийдуть гросмейстери екстра-класу. Першою стала Марта Латинська, що багато років була претенденткою на звання чемпіонки світу, плюс не раз була чемпіонкою та призеркою чемпіонатів СРСР. Потім Олександр Білявський та Олег Романишин стали вигравати юніорські чемпіонати світу та Європи, а потім досягли великих успіхів в дорослих чемпіонатах СРСР. Гросмейстером став і Адріан Михальчишин. І от команда України, ядро якої склали львів”яни стала з 1975 р. постійно вигравати медалі на Спартакіадах і командних чемпіонатах СРСР. І от після виграшу Спартакіади СРСР 1979 р. тодішній перший секретар обкому партії при підтримці таких любителів шахів, як мер міста і тодішній президент шахової федерації Володимир Пєхота, великий любитель шахів генерал-полковник Микола Абашин та В”чеслав Михайлов, майбутній міністр національних справ Росії прийняли рішення про передачу приміщення філіалу Будинку офіцерів під шаховий клуб. Новий клуб відкрився в 1982 році і зразу став місцем проведення змагань самого найвищого рівня – Вища ліга 1984 р., супертурніри 1984 і 2001 рр., матч претенденток Гапріндашвілі-Левітіна 1983 р. та багатьох чемпіонатів України і міжнародних змагань. Росла з клубом і львівська шахова школа, в яку влилися приїжджі Йосиф Дорфман, Василь Іванчук, Ірина Чолушкіна, Андрій Максименко. Якийсь час вчився у Львові і Михайло Гуревич. З гросмейстерами нашого міста у Львові ( і не тільки тут) проводили тренувальні збори Анатолій Карпов та Гаррі Каспаров. З”явились свої молоді гросмейстери – призерка чемпіонатів СРСР Зоя Лельчук, Фелікс Левін, Олександр Сулипа та Михайло Козаков, Віталій Голод. Наступили буремні 90-і, впав рівень життя і багато шахістів вирішило шукати щастя на Заході – Дорфман, Лельчук, Чолушкіна, Левін, Ротштейн, Голод та й сам основоположник львівської школи Віктор Карт. З п”ть років у Львові проживала одна з найсильніших шахісток світу Аліса Галямова, що була заміжня за Василем Іванчуком. І очолювана нею збірна України, що складалася з самих львів”янок стала чемпіонкою Європи 1992 р., і в тому ж році на Олімпіаді в Манілі лише на фініші поступилася легендарним китаянкам в боротьбі за першу сходинку п”єдесталу пошани. Але це була перша олімпійська медаль українців.
Не зважаючи на всі труднощі в XXI столітті почалося нове відродження львівської школи пов”язане з іменами молодого тренера Володимира Грабінського, Миколи Матвієнка, що створив в Городку новий шаховий осередок та народного депутата України Степана Давимуки, що очолив шахову федерацію.
Нова хвиля Катерина Лагно ( чемпіонка Європи 2005 р., але виїхала на Донеччину), Андрій Волокітін, сестри Музичук, брати Вовки, Юрій Криворучко та Михайло Олексієнко принесуть нову і помножать стару славу львівських шахів.